Вчителька з Черкас два роки слухала на батьківських зборах, що спортзал відремонтують «наступного року». У приймальні відділу освіти їй сказали щось невиразне про брак коштів. Тоді вона надіслала на електронну пошту лист на п’ять рядків — і за тиждень отримала кошторис, дати тендеру та прізвище підрядника.
Це і є доступ до публічної інформації в дії. Держава зобов’язана відповідати, коли ви питаєте про те, як витрачаються спільні гроші. Розберемо, як скласти запит, куди його надіслати та що робити, якщо вам відмовили.
Що дає доступ до публічної інформації
Право знати, чим займаються органи влади, закріплене Конституцією та окремим законом — «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року. Він діє для всіх: від сільради до міністерства.
Головна перевага цього механізму — вам не треба пояснювати, навіщо вам ці дані. Розпорядник не має права питати про мету і відмовляти через те, що причина здалася йому несерйозною.
Інформація, яка лежить у сейфі, працює на того, хто має ключ. Оприлюднена — працює на всіх одразу.
Ще один момент, який часто плутають. Звернення громадян — це прохання щось зробити чи виправити. Запит на публічну інформацію — це прохання надати те, що вже існує у вигляді документа, таблиці чи довідки.
Яка інформація вважається публічною
Публічна інформація — це дані, створені або отримані органом влади під час виконання своїх обов’язків. Формат значення не має: паперова папка, скан, база даних чи протокол наради.
Що найчастіше просять українці:
- кошториси, звіти про використання бюджетних коштів та договори з підрядниками;
- рішення місцевих рад, розпорядження та протоколи засідань;
- дані про землю, комунальне майно й оренду;
- статистику закладів освіти та охорони здоров’я;
- результати перевірок і приписи контролюючих органів.
Мешканці одного будинку в Дніпрі так з’ясували, чому їхній двір не потрапив до програми благоустрою: у відповіді була таблиця з балами по кожній заявці.
Хто може подати запит
Право на запит має будь-яка людина — громадянин України, іноземець чи особа без громадянства. Подавати можуть також компанії та громадські об’єднання, навіть без статусу юридичної особи.
Вік теж не є перешкодою. Учень десятого класу може написати до департаменту освіти й отримати відповідь на загальних підставах.
Хто є розпорядником інформації
Розпорядники — це насамперед органи державної влади та місцевого самоврядування. До них додаються комунальні підприємства, а також суб’єкти господарювання з домінуючим становищем на ринку.
Комунальні й приватні монополісти відповідають у вужчих межах: про якість послуг, тарифи та умови постачання. Наприклад, водоканал зобов’язаний пояснити, чому змінилася вартість послуги, хоча внутрішню комерційну кухню розкривати не мусить.
Як скласти запит на публічну інформацію
Форма вільна, але кілька обов’язкових реквізитів усе ж потрібні. Без них лист можуть не розглянути як запит.
- Прізвище, ім’я та по батькові або назва організації.
- Поштова адреса, електронна пошта чи номер телефону для відповіді.
- Загальний опис потрібної інформації або реквізити конкретного документа.
- Підпис і дата, якщо запит подається письмово.
Формулюйте прохання максимально конкретно. Замість «надайте інформацію про ремонт» краще написати «надайте копію договору на капітальний ремонт вулиці Соборної та акт виконаних робіт за 2025 рік».
Точне запитання економить місяць листування. Розмите — повертається такою ж розмитою відповіддю.
Способи подання запиту
Закон дозволяє кілька каналів, і жоден з них не має переваги над іншим:
- електронною поштою на адресу, вказану на сайті органу;
- через спеціальну форму на офіційному вебсайті розпорядника;
- поштою або особисто через канцелярію;
- усно — телефоном, тоді відповідальна особа оформлює запит самостійно.
Найзручніший варіант — електронна пошта: у вас залишається час відправлення та текст листа. Це стане в пригоді, якщо доведеться доводити факт звернення.
Строки розгляду запиту на інформацію
Стандартний строк — п’ять робочих днів. Відлік починається з дня отримання запиту, тому вихідні та святкові дні до нього не входять.
| Ситуація | Строк відповіді |
|---|---|
| Звичайний запит | 5 робочих днів |
| Загроза життю, свободі, стану довкілля, аварії та катастрофи | 48 годин |
| Великий обсяг даних або складний пошук | до 20 робочих днів |
| Запит переадресовано належному розпоряднику | 5 робочих днів з дня отримання ним запиту |
Продовжити строк до 20 днів можна лише з обґрунтуванням, і повідомити вас про це зобов’язані письмово протягом перших п’яти днів. Мовчазне затягування є порушенням.
Сама інформація надається безоплатно. Плату можуть взяти лише за копіювання та друк, і тільки з одинадцятої сторінки — перші десять завжди безкоштовні.
Коли відмовляють у доступі до інформації
Підстав для відмови небагато, і кожна з них має бути прописана у відповіді. Розпорядник зобов’язаний назвати посадовця, який ухвалив рішення, мотиви та порядок оскарження.
Відмовити законно можуть у таких випадках:
- розпорядник не володіє інформацією і не зобов’язаний нею володіти;
- запитувані дані належать до інформації з обмеженим доступом;
- у запиті бракує обов’язкових реквізитів;
- не сплачено фактичні витрати на друк великого обсягу копій.
Водночас є дані, які приховати не вийде за жодних умов. Це стосується розпорядження бюджетними коштами, володіння державним і комунальним майном, а також декларацій посадових осіб.
Що таке трискладовий тест
Обмежити доступ можна лише тоді, коли одночасно виконуються три умови. Це і називають трискладовим тестом.
Перша умова — обмеження запроваджене в інтересах національної безпеки, громадського порядку чи захисту прав інших людей. Друга — розголошення завдасть істотної шкоди цим інтересам. Третя — така шкода переважає суспільний інтерес в отриманні даних.
Якщо у відповіді просто написано «інформація службова», без пояснення кожного пункту, тест не пройдено. Мешканці Львівської громади саме на цій підставі домоглися оприлюднення протоколів конкурсу на посаду директора школи.
Як оскаржити відмову розпорядника
Мовчання протягом строку прирівнюється до відмови, тож чекати відповіді місяцями сенсу немає. Діяти варто послідовно.
- Напишіть скаргу керівнику органу, який не відповів або відмовив.
- Зверніться до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини — його представники складають протоколи про порушення.
- Подайте позов до адміністративного суду, якщо попередні кроки не дали результату.
Судовий шлях виглядає складнішим, ніж є насправді: справи про доступ до публічної інформації розглядають у скороченому провадженні. Звернутися до суду можна протягом шести місяців з моменту, коли ви дізналися про порушення свого права.
За безпідставну відмову та ненадання відповіді передбачена адміністративна відповідальність посадових осіб. Часто достатньо згадати про це у повторному листі — і документи знаходяться того ж дня.
Правило про доступ до публічної інформації працює настільки, наскільки часто ним користуються. Один лист на п’ять рядків здатен зрушити ремонт двору, прояснити долю бюджетної субвенції чи повернути громаді контроль над земельною ділянкою. Спробуйте написати свій перший запит — далі це стає звичкою.
